Стрес, вигорання, втома та емоційне напруження супроводжують нас майже кожного дня. Такі відчуття захоплюють та блокують нормальне життя.

Тому, вкрай важливо вміти вчасно та правильно допомогти й підтримати. Варто завжди починати з себе. Робота фахівців інклюзивно-ресурсного центру — це щоденна віддача енергії, емпатія та висока відповідальність. Аби продовжувати підтримувати дітей та батьків, педагогам важливо вчасно «наповнювати свою власну чашу». Саме тому, 20 лютого, фахівці інклюзивно-ресурсного центру з практичної психології Марія ПОЛІЩУК та Оксана ШУСТ провели для колективу Крижопільського ІРЦ незвичайний тренінг у форматі психологічної кав’ярні «Кожна жінка – цілий всесвіт».

Метою зустрічі стала підтримка та збереження ментального здоров’я педагогів, розвиток навичок емоційної стійкості й відновлення ресурсу, профілактика професійного вигорання, гармонізація внутрішнього світу, підвищення рівня психологічної підтримки та командної взаємодії в колективі, а також формування позитивного ставлення та турботи про себе в професійній діяльності.

Головною родзинкою тренінгу стала магія Coffee-art (кавова арт-терапія). Малювання кавою — це особливий процес, адже, запах кави діє як природний антидепресант, знімаючи напругу та тривожність, а також дозволяє кожному учаснику переключити увагу з робочих завдань на творче самовираження та усвідомити свій емоційний стан через створення монохромних, теплих образів. Використовуючи лише відтінки коричневого, учасниці створювали на папері свої «внутрішні всесвіти». Кава — матеріал м’який і піддатливий. Вона вчить приймати недосконалості: кожна плямка чи випадкова крапля ставала частиною унікального візерунка, як і кожна подія в нашому житті.

Особливий акцент було зроблено на формуванні позитивного ставлення до себе. Для працівників інклюзивно-ресурсного центру турбота про власну рівновагу — це не розкіш, а професійна відповідальність. Адже тільки наповнений ресурсом педагог може стати надійною опорою для дитини з особливими освітніми потребами. Сьогодні важливо вміти знаходити щастя у дрібницях. Коли фахівець «світиться» сам, він може запалити світло надії в батьках та допомогти розкритися кожній дитині.

Ми вчилися «сповільнюватися» та чути власні потреби. Спільна творчість об’єднала колектив, нагадавши, що поруч — такі ж глибокі та чуйні «всесвіти». Кожна робота, створена учасницями, стала нагадуванням: я — цілий всесвіт, і мій ресурс починається з любові до себе.

Це був час, коли професійні ролі відійшли на другий план, поступившись місцем творчості, аромату кави та щирому спілкуванню.

Дякуємо кожному за щирість! Пам’ятаймо: щасливий педагог — це джерело світла та натхнення для його вихованців.