Фото без опису

Сьогодні, 9 березня 2026 року, минає четверта річниця з того дня, як пішов у безсмертя справжній титан духу, вірний син України — Євген Володимирович ФОРТОВ. Чотири роки — це довгий час, за який країна змінилася до невпізнаваності, але пам’ять про тих, хто першим прийняв на себе удар повномасштабної навали, залишається незмінно гострою. Сьогодні ми схиляємо голови перед мужністю чоловіка, чиє життя було нерозривно пов’язане з боротьбою за нашу свободу протягом багатьох років.

Шлях Євгена як захисника розпочався ще у 2014-му, коли війна тільки прийшла на нашу землю. Він був із тих добровольців, хто першим усвідомив масштаб загрози. Роками він віддавав себе службі, працюючи водієм, забезпечуючи побратимів усім необхідним. А коли у лютому 2022 року ворог пішов великою війною на всю Україну, Євген Володимирович знову, без вагань, одягнув однострій. Він обрав одну з найнебезпечніших спеціалізацій — став сапером 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

Саперна справа — це щоденна гра зі смертю заради життя інших. Євген був тим, хто розчищав шлях для наступу та створював перепони для ворога, працюючи там, де помилка коштує життя. 9 березня 2022 року, коли вся країна ще оговтувалася від перших тижнів вторгнення, серце нашого Героя зупинилося поблизу населеного пункту Зелений Гай на Миколаївщині. Він загинув під час виконання бойового завдання, до останнього подиху тримаючи щит над нашою державою.

За особисту мужність, самовідданість та непохитну вірність присязі, Євген Фортов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Ця висока державна нагорода є свідченням його виняткової відваги, проте найвищим визнанням його подвигу є кожна врятована ним душа та кожне вільне місто, яке він захищав. Його внесок у оборону Півдня України став фундаментом нашої стійкості у ті найкритичніші дні весни 2022-го.

Хоча спочиває Євген на кладовищі у селі Вороновиця, на Крижопільщині його ім’я вимовляють із особливим трепетом і болем. Тут, у нашій громаді, залишилися ті, за кого він віддав життя — його кохана дружина та маленька донечка. Для них він назавжди залишиться найкращим у світі татом і чоловіком, який пішов у вогонь, аби вони ніколи не знали рабства. Велика жертва Євгена — це борг, який ми ніколи не зможемо повернути, але який зобов’язані пам’ятати вічно.

Крижопільська селищна рада, виконавчий комітет та вся багатотисячна громада висловлюють найщиріші співчуття родині загиблого Героя. Ми сумуємо разом із вами і низько схиляємо голови у глибокій вдячності. Євген Володимирович Фортов назавжди залишиться в строю, у наших серцях та в кожному мирному світанку, за який він віддав своє життя. Вічна пам’ять і світлий спочинок нашому Захиснику! Слава Україні! Героям слава!