Фото без опису

Сьогодні, 9 лютого 2026 року, календарна дата знову повертає нас у той чорний день, коли серце Крижопільської громади здригнулося від болю. Минає перша річниця з дня загибелі нашого земляка, мужнього Захисника України — Геннадія Євгеновича КУДІНОВА. Рік пройшов у молитвах та спогадах, але час так і не зміг приглушити гостроту втрати. Сьогодні ми схиляємо голови перед подвигом людини, яка заради свободи кожного з нас віддала найцінніший дар — власне життя.

Доля Геннадія була нерозривно пов’язана з випробуваннями, які випали на долю всієї країни. Разом із дружиною та двома синами він приїхав до нашого селища із нескореного Запоріжжя на початку повномасштабного вторгнення. Крижопіль став для його родини другою домівкою, новим прихистком, який він одразу відчув своїм. Саме це глибоке почуття відповідальності за дім, за сім’ю та за майбутнє синів не дозволило йому залишатися осторонь, коли ворог намагався знищити все, що було йому дороге.

Слова командира військової частини, де служив Геннадій, звучать як найвищий маніфест мужності: він ніколи не ховався за спини побратимів і не шукав легких шляхів. Виявивши непохитну громадянську позицію, Геннадій Євгенович взяв до рук зброю і став у стрій. Старший стрілець-оператор 1-го механізованого батальйону, він за вражаюче короткий термін опанував військову справу. Його сумлінність та відвага були прикладом для багатьох, адже він розумів — на кону стоїть існування цілої нації.

Шлях воїна привів його на саму передову. У листопаді 2024 року Геннадій був переведений до однієї з бойових частин, що виконувала найважчі завдання безпосередньо на лінії зіткнення. Кожен його день на фронті був сповнений ризику, але він стояв до кінця, боронячи мирне небо. Життя Захисника обірвалося 9 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області. Там, у запеклих боях за український Донбас, він зустрів свою вічність, залишивши по собі недописану історію великої любові та вірності.

Геннадію було лише 39 років — золота пора життя, коли чоловік вже має мудрість, але ще сповнений сил для звершень. Попереду мали бути випускні вечори синів, щасливі вечори з дружиною, плани та мрії, які він плекав у своєму серці. Але він свідомо пожертвував усім особистим заради спільного блага. Його самопожертва — це ціна нашої можливості жити, працювати та виховувати дітей під синьо-жовтим прапором у вільній і незалежній Україні.

Крижопільська селищна рада, виконавчий комітет, депутатський корпус та вся багатотисячна громада висловлюють найглибші співчуття родині Геннадія Кудінова. Ми поділяємо ваш невимовний біль і обіцяємо берегти пам’ять про вашого чоловіка та батька, як святиню. Герої не вмирають, доки живе пам’ять про їхні вчинки. Геннадій навіки залишиться в наших серцях як воїн світла, що не злякався темряви. Вічна слава та вічна пам’ять нашому Герою!

Світла пам’ять Захиснику. Спочивай з миром, Герою.