Фото без опису

Сьогодні, 3 жовтня, Крижопільщина переживає глибоку, невимовну скорботу, прощаючись зі своїм мужнім сином і справжнім захисником — Романом Олександровичем Анчиполевським. Лише 27 років... Це вік, коли життя б'є ключем, коли плекаються найбільші мрії і будуються найсміливіші плани. Він був не просто військовим; він був коханим чоловіком, турботливим батьком і сином. Роман мав усе, що цінується найбільше: тепло рідного дому, мирне життя та посмішку донечки, якій він безмежно радів. Однак, коли надійшла лиха година, поклик серця виявився сильнішим за особистий спокій. Він залишив найдорожче і з січня цього року став до лав тих, хто несе найважчий тягар — захист нашої свободи та майбутнього.

Роман Анчиполевський пішов на війну не з обов'язку, а з внутрішнього, глибокого переконання. Він став розвідником, виконуючи складні та надзвичайно небезпечні завдання на передовій. Його сміливість та рішучість були продиктовані виключно любов'ю до своєї землі та людей. На жаль, війна безжально забирає найкращих. 1 жовтня 2025 року, на жахливій Донеччині, його життя трагічно обірвалося. Підрив на міні... Усього одна мить забрала його від нас, назавжди змінивши світ для його родини. Ця втрата — це не просто статистика; це глибока, незагойна рана на серці громади, це зламана доля, це мрії, які більше ніколи не здійсняться.

Цей траурний мітинг став моментом глибокого єднання у скорботі. Громада розпочала прощання з хвилини мовчання, схиляючи голови перед непоправною жертвою Героя. Зі словами щирого співчуття та підтримки до близьких звернулися селищний голова Володимир Василишен та представник РТЦК та СП Дмитро Тирса, наголошуючи, що біль родини поділяє вся Крижопільщина. Сьогодні ми проводжаємо в останню путь того, хто поклав на вівтар перемоги найдорожче — своє життя. Його подвиг навіки вписаний в історію нашої незалежності. Вічна пам'ять, вічна шана та вічна слава Герою — Роману Олександровичу Анчиполевському. Його ім'я житиме в наших серцях, а його боротьба ніколи не буде забута.