Фото без опису

Сьогодні, 2 березня 2026 року, над Крижополем панує особлива тиша, сповнена спогадів та невимовного суму. Минає перша річниця з того дня, як пішов у вічність наш земляк, мужній воїн та вірний син України — Юрій Борисович КОЗАК. Рік пройшов у молитвах та роздумах, але біль втрати не вщухає, адже ми втратили не просто захисника, а людину, яка була частиною душі нашого селища. Юрій повернувся додому «білим янголом», залишивши нам свій останній заповіт — берегти рідну землю так само віддано, як це робив він.

Юрій Борисович обрав одну з найнебезпечніших та найвідповідальніших військових професій. У званні старшого сержанта він обіймав посаду командира відділення інженерних загороджень. Бути сапером, бути командиром машини — це щоденна боротьба за життя побратимів, це розчищення шляхів і створення перепон для ворога, де кожен крок вимагає надлюдської витримки. Його досвід та професіоналізм врятували не одне життя, а його вірність інженерній справі стала міцним щитом для нашої держави.

Війна — це не лише кулі та снаряди, це жорстока реальність, яка виснажує найсильніших. Юрія Борисовича не вбив ворог у прямому бою, але його серце не витримало того колосального тягаря, який поклала на нього війна. Проте від цього його подвиг не стає меншим, а наш біль — легшим. Він згорів на вівтарі нашої свободи, віддаючи всі свої сили, здоров’я та душу задля того, щоб ми могли жити, працювати й бачити мирне небо над рідним Крижополем.

Громада втратила справжнього патріота, людину з великим серцем і щирою душею. Юрій Борисович завжди був відкритим до людей, готовим допомогти і словом, і ділом. Його поважали сусіди, цінували колеги та безмежно любили друзі. Для кожного з нас він був прикладом того, як залишатися Людиною навіть у найважчі часи. Сьогодні ми розуміємо: Україна втратила свого найкращого сина, а Крижопіль — свою надійну опору.

Найважча ця втрата для родини. Юрій Борисович був люблячим чоловіком, турботливим батьком та дідусем, який обожнював своїх онуків. Для своїх близьких він був кам’яною стіною, джерелом тепла та мудрості. Жодні слова співчуття не зможуть вигоїти цю рану ні через рік, ні через десятиліття, проте світлий образ батька й дідуся назавжди залишиться головним скарбом вашої родини. Ви виховали Героя, і ми низько схиляємо голови перед вашим горем.

Крижопільська селищна рада, виконавчий комітет, депутатський корпус та вся громада обіцяють: пам'ять про Юрія Козака ніколи не згасне. Його ім’я житиме у спогадах побратимів, у назвах рідних вулиць та у вдячних серцях мешканців. Доземний уклін тобі, старший сержанте, за твій захист і твою самопожертву. Нехай твій вічний спочинок буде мирним, а світла пам'ять про тебе додає нам сили боротися далі. Вічна слава Герою! Слава Україні!