ЧИ ВАРТО ДИТИНІ ПОКАЗУВАТИ СВОЇ СЛЬОЗИ?
Емоції – це невидимі нитки, що з’єднують внутрішній світ дитини зі світом навколишнім. Вони формують її переживання, впливають на поведінку та взаємодію з оточенням, а особливо з батьками.
У період війни наші психологічні ресурси часто вичерпуються. Будьмо відвертими: причин для сліз тепер надто багато: хвилювання за чоловіка в ЗСУ, тривога за дітей під час повітряної тривоги, погіршення фінансового стану, страшні новини, невизначеність, нескінченне почуття небезпеки. А в багатьох — вимушений переїзд, зміна кола спілкування й багато іншого.
Важливо розуміти, що емоційна вразливість не завжди вказує на депресію чи інфантильність. Сльози загалом — це нормальна природна реакція на стрес. Це мають розуміти як батьки, так і дитина.
Щобільше — здатність дорослого відкрито виражати свої почуття може навіть зміцнювати зв’язок з дитиною.
Чому варто не приховувати свої сльози?
Навчити дитину розуміти й приймати свої емоції та водночас не засуджувати себе за них — одне з важливих завдань, що стоять перед батьками.
Звичайно таке завдання перед собою бачимо і ми - фахівці інклюзивно-ресурсного центру з практичної психології комунальної установи Крижопільський інклюзивно-ресурсний центр, адже працюючи з емоційно-вольовою сферою дітей розвиваємо емоційний інтелект — це вміння розпізнавати свої емоції, керувати ними, співпереживати іншим і будувати здорові стосунки. Звичайно ці теми звучать після корекційно-розвиткових та психолого-педагогічних занять під час консультування батьків наших маленьких відвідувачів.
Дитина, яка бачитиме, що ви не соромитися своїх сліз, і сама розумітиме, що емоції — це нормально. На вашому прикладі син або донька вчаться самостабілізації, а також бути в контакті з іншими, коли складно. Чи хотіли б ви, щоб ваша дитина плакала по ночах на кухні наодинці з собою? Думаю, ні. Ви б напевне хотіли, щоб вона вміла і бажала розділити біль і сум з вами чи близькою людиною. Водночас позбудетесь шкідливої асоціації, що сльози —це по-дитячому, а зі зростанням їх треба придушувати.
Законсервована негативна емоція все одно відчувається. Ви будете роздратовані й агресивні. А діти завжди відчувають настрій батьків і можуть звинувачувати в ньому себе. Цей негатив не буде проговорений і призведе до непорозумінь.
Постійне стримування сліз, може спричинити проблеми: емоційні та фізичні. Невиражені емоції можуть призвести до тривоги, агресії чи депресії, а фізичне напруження — до м’язових судом, головного болю, вегетативних розладів, безсоння.
Отже, плакати можна. Але важливо пояснювати це дитині доступними їй словами. Пояснення повинні відповідати віку дитини, щоб не травмувати її психіку, а лиш зняти її власне занепокоєння вашим станом.
Краще розповісти, що сльози це — реакція на важку подію. Потрібно показувати дітям приклад, як дорослий переживає складні почуття та справляється з ними.
Навіть якщо дитина засмутиться разом із вами, це природна реакція на неприємну ситуацію. Проте вона зростатиме з думкою, що своєчасно виражати емоції в колі найближчих становить норму. Це навчить дитину емпатії, підтримки, сприятиме довірі до батьків.
Винятком можуть бути моменти загрози життю та здоров’ю, коли дорослий повинен взяти себе в руки та бути зібраним. Навичка керувати своїм емоційним станом у кризовій ситуації може врятувати життя, адже людина зберігає здатність швидко реагувати.
Особливо під час війни дитина постійно ставитиме незручні запитання. Важливо, щоб навіть крізь сльози вона чула відповіді, які свідчитимуть про захист і безпеку.
Ну і наостанок: не забувайте про те що, головну роль у розвитку емоційного інтелекту дитини грають батьки, саме через них дитина починає пізнавати світ. Батьківська відкритість, щирість, любов, ласка, взаємопідтримка і доброта вчать дитину найпрекрасніших і найпозитивніших емоцій. Тому перш за все - любіть своїх дітей такими, якими вони є і будьте з ними завжди собою, адже вони вас люблять саме за це!
