Сажкові хвороби пшениці: загроза врожаю та методи захисту
Пшениця є одним з основних продовольчих зернових культур і її здоров'я має вирішальне значення для забезпечення харчової безпеки населення.
Вирощування здорової пшениці дозволяє отримати більший врожай та кращу якість зерна, що, в свою чергу, підвищує економічну ефективність сільськогосподарського виробництва.
Серед багатьох хвороб пшениці, сажкові хвороби є найбільш шкідливими. Вони спричиняють прямі втрати врожаю і проявляють негативний вплив на ріст, розвиток і продуктивність рослин (зменшення довжини колоса, кількості зерен у колосі, схожості та маси зерна). При сильному ураженні зерна погіршуються його товарні, хлібопекарські і біохімічні показники якості (борошно темніє, зерно має неприємний запах, зменшується вміст цукру, крохмалю, тіаміну, тощо). Ослаблені рослини втрачають стійкість до інших патогенів. Потенційні втрати зерна від сажкових хвороб можуть становити до 45 %.
На українських полях поширені такі види:
Тверда (мокра) сажка;
Летюча сажка;
Стеблова сажка;
Карликова сажка.
До відсутніх на території нашої країни відноситься вид - Індійська сажка пшениці.
Тверда сажка (Tilletia tritici)
Найчіткіше симптоми виявляються на початку молочної стиглості зерна. На пшениці колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синім відтінком, колоски неприродно розпушені, лусочки розсунуті під дією гриба. При роздавлюванні уражених колосків виділяється сірувата, оливково-бура рідина, що має запах гнилого оселедця завдяки вмісту триметиламіну. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо. Замість зерна в ньому утворюються мішечки, заповнені чорною масою теліоспор. Після обмолоту вміст мішечків (теліоспори гриба) потрапляє на поверхню здорового врожаю. Разом з ним він йде до ґрунту при посадці. Там гриб активізується (особливо у вологих умовах) та вражає нову рослину. Також теліоспори можуть міститися на сівалках, тарі та іншому інвентарі. Шкідливість твердої сажки полягає не тільки у пошкодженні зернівок, що негативно позначається на масі та якості врожаю. Ця хвороба небезпечна ще й тим, що знижує стійкість рослини до низьких температур. Інфікована пшениця може не пережити зиму.
Летюча сажка (Ustilago tritici ).
Зустрічається у всіх районах вирощування пшениці. Захворювання проявляється під час викидання колоса. В уражених рослин колосся ніби обгоріле внаслідок утворення чорної маси теліоспор замість квіткових частин і покривних лусочок колосків. Остюки колосків дуже редуковані, не пошкоджений тільки загальний стрижень. На початку виходу ураженого колоса з піхви листка, спорова маса прикрита тонкою прозорою оболонкою, яка потім швидко руйнується, і теліоспори легко розлітаються.
Стеблова сажка (Urocystis tritici).
Хвороба виявляється на стеблах, листках і піхвах у вигляді довгастих опуклих смуг завдовжки до кількох сантиметрів. З часом ці смуги набувають свинцево-синього кольору. В місцях ураження епідерміс розтріскується і назовні виступає темна маса теліоспор, що легко розпорошуються. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин.
Карликова сажка пшениці (Tilletia controversa)
За зовнішніми ознаками хвороба схожа з твердою сажкою. У хворих рослин виявляються симптоми карликовості, вони дуже кущаться, утворюючи до 30 стебел і більше. Довжина таких стебел, як правило, в 2-4 рази менша ніж у здорових рослин. Уражений колос щільніший, ніж при зараженні твердою сажкою, вкорочений, а колоскові луски розсунуті так, що колосся виглядає пір'ястим.
Індійська сажка (Tilletia indica Mirta)
Уражує пшеницю, тритикале, жито. Симптоми захворювання найчастіше проявляються у період цвітіння, коли відбуваються зміни температури і вологості повітря. Характерними ознаками ураження є часткове перетворення насіння в чорну спорову масу теліоспор, які мають запах гнилої риби. Уражаються лише 1-5 колосків у колосі. Переважно уражується зародкова частина чи борозенка зерна. Зародок при цьому не руйнується, і насіння сходить нормально. У польових умовах хвороба проявляється в період достигання, коли колоски розкриваються й зерна уражені сажкою , стають помітними. Гриб зумовлює зменшення довжини і кількості колосків. Соруси збудника видовжені або яйцеподібні, діаметром 1-3 мм, які достигаючи, утворюють коричнево-чорну пилову масу спор. Уражені рослини можуть бути карликовими.
Умови для розвитку інфекції
Кліматичні зміни в Україні, зокрема збільшення кількості теплих і вологих періодів, створюють ідеальні умови для активізації сажкових грибів. Висока вологість під час посіву або збирання врожаю, а також підвищена температура зберігання можуть суттєво прискорити поширення інфекції. Тривалі періоди з підвищеною температурою взимку також сприяють виживанню спор у ґрунті.
Як визначити сажкові гриби у зерні?
• Візуальний огляд
Перший етап аналізу включає огляд зразків зерна без спеціального обладнання. Уражене зерно має характерний зовнішній вигляд: потемніння, чорні плями, або наявність спор грибів, які можуть осипатися. При ураженні карликовою сажкою можна помітити, що рослини мають 4-50 бічних стебел. Цей метод дозволяє швидко визначити можливу проблему, але не дає точного результату.
• Мікологічна експертиза
Для точного визначення сажкових грибів проводиться лабораторний аналіз. Використовується метод центрифугування для виявлення спор сажки та їх ідентифікації за морфологічними ознаками (форма, розмір, структура поверхні).
Основними засобами захисту від сажкових хвороб є:
- вирощування стійких сортів зернових культур з високими сортовими та посівними якостями;
- протруювання насіння;
- дотримання сівозмін;
- використання оптимальних норм добрив, термінів і способів посіву.
Управління фітосанітарної безпеки
Головного управління Держпродспоживслужби
у Вінницькій області
