«Якщо людина не поважає чужу культуру, вона ніколи не полюбить свою». Роми серед нас
В Україні, згідно з розрахунками експертів Ради Європи, проживає від 150 до 400 тисяч ромів. Але що ми можемо сказати про життя цієї національної меншини? Ускладнений доступ до освіти, медицини, соціальних послуг і працевлаштування, відсутність ідентифікаційних документів, а ще — стигматизація та дискримінація.
Ми так захоплюємося Європою, її демократичними цінностями, толерантністю. Як легко вона приймає біженців з різних куточків. Безмежна подяка за прихисток українців під час російського вторгнення, але… Чомусь завжди в хороших історіях є це сумнозвісне «але». Можна бути толерантним до кого завгодно, окрім ромів, які є однією з найвразливіших етнічних меншин України. Їм часто відмовляють у працевлаштуванні, видачі гуманітарної допомоги або поселенні для внутрішньо переміщених осіб.
Через стереотипи чимало громадян України різних національностей схильні вважати, що роми вміють тільки красти, ворожити, жебрати, співати і танцювати. Але ці стереотипи є тільки вершиною айсбергу під назвою «ромофобія». Проблема набагато глибша і коріння її залягає ще у процесі виховання дітей неромських національностей. Саме тут закладаються цеглини фундаменту, на якому базується неприйняття ромів у різноманітних його формах. В той же час, вже більше тисячі років представники цієї нації зберігають свою мову, культуру і традиції. А вчені досі не можуть зрозуміти як, незважаючи на кочовий спосіб життя, ромському народу вдалося зберегти національну самобутність. Музичне мистецтво, особливо виконання народних пісень, широко відоме в усьому світі. Саме ця сторона народної творчості принесла ромам всесвітню славу.
Відданість традиційним правилам організації суспільного життя, орієнтація на родинні зв’язки, закритість ромських громад від зовнішніх впливів, допомогли зберегти свою національну ідентичність протягом багатьох століть проживання серед інших народів, проте це стало причиною певного відокремлення і як наслідок економічних проблем багатьох ромських сімей.
Попри всі зусилля чимало європейських ромів живуть на межі бідності, у соціальній ізоляції. Їм досі не вдалося позбутися дискримінації та упереджень щодо себе. Це впливає на доступ до освіти, немає перспектив працевлаштування на гідній роботі з хорошою оплатою, обмежене надання медичної допомоги. І вже не кажучи про самореалізацію і відпочинок.
Ромські діти досягають найнижчих показників шкільної освіти та академічних успіхів і тому існує величезний розрив між кваліфікацією і освітою ромів та більшості населення. Близько 70% дорослих ромів неписьменні, і це переважно жінки, що призводить до соціальної дистанції та нерівності.
Пряма дискримінація найчастіше стосується того, коли їм відмовляється у доступі до якихось благ або ж у співпраці з ними через їхню етнічну приналежність, яка найчастіше визначається за темним кольором шкіри. «Ти розповідаєш про своє ромське походження, а у відповідь чуєш “Де твій кінь? А погадай мені! Чи правда, що у всіх ромів золоті зуби?” Настільки багато стереотипів засіло у свідомості людей, які це ніяк не рефлексують і не аналізують, що здається, треба ще дуже довго і багато працювати з суспільством, щоб викорінити їх».
Треба припинити сприймати ромів як проблему. Вони так само хочуть кращої долі для своїх дітей та є такими ж громадянами цієї країни, як будь-хто інший. Незважаючи на відсутність власних освітніх закладів та офіційних інституцій, некодифікованість мови, вони є частиною українського культурного розмаїття, співтворцями історико-культурної спадщини європейського континенту, громадянами нашої країни.
Ставлення до ромів — то лакмусовий папірець ставлення європейського суспільства до прав людини загалом. Якщо ми розв'язуємо проблему з медициною, то це не лише для ромів, а й для всього суспільства. Тому хотілося б, щоб люди розуміли: коли ми говоримо про права ромів в Україні, це означає що ми говоримо про права всіх жителів України».
Станом на сьогодні точних даних про те, скільки представників ромської громади бореться в українському війську проти росіян немає, втім за оцінками оглядачів, їх кілька тисяч. Роми, які не перебувають на передовій, прагнуть зробити свій внесок в інший спосіб, це збір коштів для придбання армійського спорядження, проведення ромськими артистами виступів для української армії, робота неурядових ромських організацій.
Тому будьмо толерантними та добрішими у цей не простий для нашої країни час!
