Відвідали прикордонну Хотінську громаду Сумщини, передали реанімобіль, поспілкувались із місцевими жителями про насущне
Нещодавно Крижопільська громада підписала меморандум про співпрацю із Хотінською громадою Сумської області у рамках проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». А днями зробила перші дієві кроки у напрямку його реалізації – започаткувала конкретний формат партнерства щодо оборонної та безпекової взаємодії. Зокрема, делегація крижопільчан на чолі з секретарем селищної ради Ігорем ВАСИЛИШИНИМ відвідали зазначену громаду-форпост, передали їй реанімобіль та вивчили проблеми і потреби тамтешніх жителів.
Ось що розповів про поїздку очільник делегації Ігор ВАСИЛИШИН.
«Поїздка у Хотінську громаду, яка є однією із громад-форпостів прикордоння Сумщини, - це один із напрямків роботи нашої громади у рамках підписаного меморандуму. Ми поїхали туди, щоб допомогти людям, які потерпають від щоденних обстрілів з реактивних систем залпового вогню, ствольної артилерії, дронів, інших засобів ураження, котрі росіяни не гребують застосовувати проти мирного населення, вижити. І, відповідно до їх потреб, привезли їм найнеобхідніше.
Оскільки у громаді найгострішою є транспортна проблема, то доставили та передали її жителям реанімобіль, який їм вкрай необхідний для проведення евакуації постраждалих від обстрілів. Даний автомобіль укомплектований за усіма європейськими медичними стандартами. Його ми отримали від благодійного фонду, але, на щастя, не використовували за призначенням, бо не мали такої потреби. А тому й вирішили віддати його туди, де він принесе найбільшу користь та буде рятувати життя людей.
Також доставили хотінчанам іншу необхідну гуманітарну допомогу, яку зібрали усією громадою. Сподіваюся, що нею також вдасться «закрити» певні потреби найбільш вразливих верств населення.
Навзаєм отримали щирі слова подяки і від голови Хотінської громади Миколи ТОРЯНИКА, і від самих жителів громади. І домовились, що допомагатимемо їм стільки, скільки потрібно, а в разі потреби зможемо ще й прихистити у себе, на Крижопіллі, усіх, хто виявить бажання переселитися.
Наразі таких бажаючих немає – люди відмовляються покидати свої домівки, а ті, хто мав бажання, уже виїхали з прикордонної зони. Дивишся на наслідки повномасштабної війни у громаді – зруйновані житлові будинки, школу, дитячі садочки, і розумієш: життя та наші люди - сильніші за будь-які страхи; і даєш собі слово: допомагати цим людям бути сильними за будь-яких обставин.
Результати поїздки та подальші плани взаємодії детально обговорили у себе в громаді. Зійшлися на одному: у цей час усі маємо бути об’єднаними, разом допомагати і нашим Захисникам, і нашим громадам, в які прийшла війна. Маємо працювати заради спільної мети – перемоги України. І завше цінувати те, що маємо, живучи у відносному спокої. Зрештою, маємо пам’ятати, що, лише завдячуючи нашим Збройним силам України, усі громадяни нашої держави мають право на життя».
