Проведення Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»
Як часто ви думаєте про те, що однією необережною фразою, одним закидом чи прикрикуванням можете завдати дитині серйозну психологічну травму?
Так, навіть найкращі батьки можуть нагримати на своїх дітей або сказати гнівні слова під час стресової ситуації, наприклад: "Ти нічого особливого не зробив, це твої обов'язки!", "Ми тобі нічого не винні!", "До 18 років, а далі самотужки!", "Ми на тебе життя витратили, молодість змарнували!", "Я тебе таким не виховувала!"…Але є фрази, які, ймовірніше, відображають світогляд батьків. Вони здатні впливати значно драматичніше, ніж грубе батьківське слівце, яке вирвалося мимоволі. Така модель поведінки значимого дорослого, мами, батька або опікуна, заподіює дитині психологічну травму, серйозно перешкоджаючи її ментальному, емоційному, психологічному та соціальному розвитку.
Характер цих психологічних травм не передбачає самолікування. Тому найкраще, що можна зробити, – це звернутися по допомогу до психотерапевта або психолога.
Часто це травма, яка передається через покоління, – батьки принижують і ображають дітей, бо самі зазнавали емоційного насильства в дитинстві.
Деякі батьки завдають дітям невидимі рани через нездатність подолати стреси дорослого життя, відсутність навичок батьківства або необхідних для нього ресурсів, соціальну ізоляцію.
Наведемо приклад дитини, коли вона зазнала психологічного насильства, важко навіть уявити, що в такий момент коїться у маленької дитини в голові, але це реалії нашого життя, крик душі, прохання про допомогу:
- "Мене просто ненавидять батьки. Я регулярно чую, що я змія, ідіот, дурень, шматок дебіла і таке інше. Одного разу вони заявили, що мене треба здати в інтернат.
- Мені комфортніше перебувати із закритими дверима, а вони кажуть, що я відлюдько, не з їхньої родини. А варто мені відповісти на їхні образи адекватним аргументом, "відвали" – краще, що я можу почути від них".
Потерпілі від емоційного насильства в дитячому віці, як правило, серйозно травмовані.
Не всім відомо, але діти, які зазнали психологічного насильства і були залишені без уваги, стикаються з тими ж проблемами психічного здоров'я, що і діти, які пережили фізичне чи сексуальне насильство.
Проте розпізнавання випадків негативного психологічного впливу часто ускладнене, адже явна фізична шкода (синці або рани) відсутня.
Крім того, в українському соціумі психологічне насильство над дітьми не вважається однозначним табу, як насильство фізичне або сексуальне.
Говоріть частіше із своєю дитиною, якщо потрібно, використовуйте метод встановлення обмежень, наприклад на час гри з ґаджетами. Головне – домовлятися, вибудовувати свого роду бартерні відносини з дитиною.
Їй потрібно ясно продемонструвати, що бути слухняною вигідно. Або що хороші показники в навчанні з боку дитини – це зрозумілі і бажані бонуси з боку батьків. Тому, що жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини.
Якщо тато з мамою нехтують своїми батьківськими обов'язками, дитина не отримує належної уваги. Отже, надалі матиме наслідки поганого виховання, наприклад, проблеми соціальної адаптації.
Вона не була важкою дитиною, але через відсутність уваги розвинулися моделі поведінки, які в суспільстві вважаються неприйнятними. Наприклад, надмірна агресія, замкнутість, імпульсивність.
Служба у справах дітей Крижопільської селищної ради закликає усіх батьків, або осіб які їх замінюють бути толерантними з вашими дітьми або підопічними, частіше прислуховуйтесь до них, ставтесь з розумінням особливо у їх важкий «Переходний період».
