Сьогодні громада провела в останню путь свого Героя — Лівандовського Ігоря Анатолійовича.

Йому було лише 28 років.

Попереду мало бути ціле життя: мрії, плани, родина. Але він обрав шлях Захисника і до останнього подиху залишився вірним Україні.

Ігор був справжнім — щирим, мужнім, надійним, люблячим сином, чоловіком і батьком, людиною, на яку завжди можна було покластися, тим, ким щиро пишається громада.

5 квітня 2026 року, поблизу села Ізбицьке на Харківщині, він загинув, виконуючи бойове завдання, захищаючи кожного з нас — наше небо, наш спокій, наше майбутнє.

Сьогодні вся громада зібралася, щоб провести Героя в останню путь. На мітингу пам’яті виступили селищний голова Володимир Василишен, староста Голубецького старостинського округу Валентина Каїта, командир військової частини Юрій Габараєв, перша вчителька Ігоря — Ольга Патратій.

У кожному слові — біль, вдячність і невимовна скорбота.

Низько схиляємо голови перед рідними.

Перед матір’ю, дружиною та сестрою.

Особливо щемить серце за маленьку донечку, яка зростатиме з пам’яттю про свого тата.

Разом із родиною сумує вся громада.

Ми пам’ятаємо. Ми вдячні.

Світла пам’ять Герою.

Вічна шана і слава.